З історії Житомира

   СТОЛІТТЯМИ НЕ ЗРУШЕНИЙ ЖИТОМИР

      Історія будь-якого міста має свої складові частини: це і його населення, його уродженці - видатні діячі в різних галузях цивілізації, це і територіальні зміни, забудова, велична архітектура, це й пам'ятні події, факти. І кожне місто, як і людина, має своє обличчя, свій стиль і жанр, що проявляється у кожнім будинку, вулиці, її назві. Традиційно походження назви міста виводять від словосполучень "жити мирно", "жито міряти", або від імені дружинника Діра - Житомира. Легенда вістить: близько 884 року улюблений дружинник і дорадник князів Аскольда і Діра Житомир не захотів підкорятися войовничим русам, що їх привів у Київ князь Олег. Він не побажав служити убивцеві свого князя, і разом зі своїми воїнами лицар відійшов у древлянську землю, щоб загубитися між: лісів і незалежно жити між: вільного й нікому не підлеглого люду. Воїни подалися спершу по рівній місцевості і дісталися до скельних узви щень біля теперішнього Коростишева. Але ці узвищення були не високі, тож: воїни остаточно зупинили своїх коней біля чудової долини, яку створили дві ріки: Кам'янка і Тетерів. Житомир започаткував тут місто, що й успадкувало його ім'я.

   Це останнє припущення дещо обґрунтовує такий факт: ще на початку століття у Білорусі, неподалік від її кордону з Житомирщиною, існувало озеро з назвою "Князь -Житозеро". Принадну гіпотезу висунув словацький учений-словіст Павел Шафарик - про можливе плем'я житичів. Але таке плем'я у жодному письмовому або усному джерелі так і не виявлене, отже, до назви нашого міста причетним бути не може.

площа

  Досить вірогідно датують час першого заселення людьми клаптика майбутнього Житомира багаторічні дослідження археолога С.С.Галиченка - VIII - IX століття по Різдві Христовім. Врахування наслідків розвідок Галиченка, опора на легенду про одного з дружинників князя -Житомира й утвердило дату заснування Житомира - 884 рік. Так воно було чи ні, перевірити не можливо. Але житомиряни вірять у цю легенду і 1984 рік оголосили роком свого ювілею: минуло з тієї вікопомної хвилі 1100 літ. Територіально місто зростало дуже повільно: з кінця IX до кінця XVIII століття. Кількість населення тут, природно, змінювалась і в деякі часи падала до нуля. Під час набігів татар в умовах безпеки замки та фортеці втратили військове значення. Нові не будувалися, а наявні поступово руйнувались і зникали.

  Позитивно відбилося на розвитку Житомира перетворення міста на губернський центр. Військові дії Першої світової війни Житомира практично не зачепили, зате за три роки Громадянської війни він зазнав 14 змін влади. Житомир - одне з перших міст, яке гітлерівці піддали бомбардуванню вночі 22 червня 1941 року. Місто звільнювали двічі -12 листопада і 31 грудня 1943 року - вже остаточно. У повоєнні роки послідовно відбудовувалися підприємства, службові та житлові будинки, пустили перший тролейбусний маршрут, будуються нові заклади культури. Відновлено преважну частину обґрунтованих історично назв вулиць та інших топонімів. Отже, вся енергія міста йшла на те, щоб вижити і зберегтися. Місто хотіло жити мирно, та не могло. Воно витворило навіть свій особливий герб: на блакитному полі гостинно розчинені ворота з трьома баштами (число 3, за старими уявленнями, - щасливе, магічне число) - цей герб якнайкраще символізує щире прагнення до миру й дружби місцевих поселенців. На диво, не змінювалася ніколи назва міста Житомир -вистояла, утрималася в найтяжчі дні.

    Герб

Образ міста зворушливо окреслений у поетичних рядках Бориса Тена:

А в далині, мов видиво стоїть

Новобудов піднявши комір,

Століттями не зрушений Житомир.